Безбар’єрність — це не про пандуси, а про те, як планувати місто

Ділову програму Odesa Investment Congress 2026 10-го липня відкрила дискусія «Безбар’єрність як нова філософія міста та середовища». Ідея проста: безбар’єрність — це не окремий норматив чи пандус при вході, а те, як загалом планується місто, щоб у ньому було зручно і безпечно всім.

За одним столом зібралися люди з дуже різних рівнів — заступник міністра розвитку громад та територій Ігор Рева, голова Державної інспекції архітектури та містобудування Олександр Новицький, головні архітектори кількох міст (Житомира, Запоріжжя, Кропивницького), а також представники бізнесу й девелоперів. Модерував розмову Юрій Ямковий, виконавчий директор Одеського регіонального відділення Асоціації міст України.

Обговорювали цілком практичні речі: як впроваджувати безбар’єрність у реальні містобудівні рішення, як цифровізація допомагає в плануванні, які підходи до архітектури зараз працюють, і як державі, громадам та девелоперам ефективніше взаємодіяти між собою у відбудові міст.

Серед учасників панелі був і перший заступник міського голови Одеси Олександр Філатов. Він розповів, як місто вже зараз працює одночасно над кількома речами: безбар’єрністю, відновленням пошкодженого житла та довгостроковим баченням розвитку — попри те, що війна щодня ускладнює реалізацію будь-яких планів. Окремо він згадав перехід на сучасну цифрову містобудівну документацію: саме вона, за його словами, має зробити процеси планування прозорими й зрозумілими — і для мешканців, і для інвесторів.

Окремою панеллю на конгресі також говорили про будівельні матеріали — про те, що масштаб відбудови вимагає розвитку власного виробництва, а не лише імпорту. Тема не з нашого фокусу, але вона добре доповнює загальну картину: щоб міста дійсно відновлювались, потрібні рішення на кількох рівнях одночасно — від планування простору до того, з чого це все будувати.

Для DOMOVA ближча саме перша частина розмови. Коли ми готуємо старий, аварійний чи пошкоджений будинок до нового життя, питання “яким буде середовище навколо” — не другорядне. Безбар’єрність, зручність, продумане планування — це те, що визначає, чи стане оновлений об’єкт дійсно частиною міста, а не просто новою будівлею на старому місці.

Старий, аварійний або пошкоджений внаслідок обстрілів житловий фонд — це одночасно:

• наслідок, який потрібно терміново усувати (аварійний стан, ризики для мешканців);
• і елемент майбутнього міста, який потребує переосмислення — хто власники, яка економіка відновлення, як зробити об’єкт зрозумілим для інвестора чи девелопера.

Один і той самий будинок може бути водночас проблемою сьогодні і активом завтра. Різниця — у тому, чи є механізм, який дозволяє перевести його з одного стану в інший.

Головний висновок, який ми виносимо з цієї дискусії: стратегію розвитку міста не можна відкладати до завершення війни. Її потрібно формувати паралельно з щоденною роботою над наслідками атак — інакше після перемоги міста опиняться без готових рішень, без підготовлених проєктів і без зрозумілого механізму залучення інвестора.

Відбудова складається не з великих декларацій, а з конкретних будинків, конкретних власників і конкретних рішень, ухвалених вже сьогодні.